28 листопада український народ сколихнеться від усвідомлення Голодомору. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про Геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.
У цей день в містах і селах нашої держави тисячі людей запалюють свічки пам’яті по безневинно померлих з голоду. На вшанування пам’яті жертв голодомору в храмах Пам’яті невинно убієнних У пам’ять про померлих українці запалюють свічку у вікні. Її ставлять у горнятко з житом чи пшеницею: зернята символізують душі померлих, а вогник - містичний зв’язок із ними. Ідея запалювати свічки у вікнах належить доктору Джеймсу Мейсу, досліднику Великого Геноциду в Україні, котрий відкрив світові очі на найбільшу трагедію України ХХ століття. І прозвучала ця ідея на слуханнях у Верховній Раді в лютому 2003 року. Зараз вона підтримана на державному рівні. Історик культури Вадим Скуратівський свого часу сказав, що українська нація багато десятиліть жила на краю велетенського цвинтаря, який залишився від України 30-х років ХХ століття. Жила, сама не знаючи того, оскільки правда про Голодомор ретельно приховувалася в тоталітарному СРСР. Українському суспільству заборонялося не тільки згадувати – йому заборонялося оплакувати своїх мертвих. Скільки їх було? Мова йде про вісім мільйонів, але деякі вчені говорять про десять мільйонів жертв упродовж лише двох зим! Це був результат дії сліпої машини терору й нищення, за допомогою якої сталінський режим намагався нав’язати примусову колективізацію. Здавалося б, що в цьому такого – погодься стати колгоспником, і утиски припиняться, буде пайок і більш-менш спокійне животіння. Однак селяни вперто не хотіли йти на компроміс із неправдою. Віками Україну через родючість чорнозему називали "житницею Європи", що зробило її унікальним місцем на планеті. Але антилюдська система довела народ цієї землі до канібалізму. Найродючіша в світі земля стала могилою мільйонів. Система прагнула відібрати у людини не тільки їжу, а й сенс існування. Голодомор був спрямований на те, аби українці в Україні виродилися, аби викорінити у них почуття приналежності до тисячолітніх етнічних цінностей свого народу. Обривався живий ланцюг поколінь. Руйнувалися сім’ї, родинні зв’язки. Народові було завдано нищівного удару. Після 1933 року вже не було чути пісень в українських селах, повсюди знищували церкви, почала різко занепадати народна творчість. На ХІІ з’їзді Компартії України в січні 1934-го було відверто озвучено мету Голодомору. Виголошуючи звіт, секретар ЦК(б)у Постишев заявив: "1933 рік був роком розгрому української контрреволюції... партія провела геркулесову роботу по ліквідації націоналістичних елементів на Україні". Тоді ж було сказано, що й надалі головним завданням партії залишається боротьба з українськими націоналістичними тенденціями.
| 
